Телефон:  (098) 684 77 94    e-mail: babakytsya.shop@gmail.com

    Блог баби Куці Добірка цікавих матеріалів про мальовничі куточки, які варто побачити та про події, які хочеться відвідати, корисні поради які можна використати та деякі цікавинки що варто запам'ятати.

    Весільні традиції та обряди

    13.10.2008

    Українську весільну обрядовість можна умовно поділити на три цикли: передвесільний, власне весілля і післявесільний. Кожний з цих етапів має свій стиль, час і свої риси святкування, якими він і відрізняється від інших частин весільного дійства.


    kohannya.jpgСватання
    Почина лося все із сватання, основні моменти якого зводились до того, що наречений вибира в сватів, які йшли сватати дівчину в будинок її батьків. Вибір сватів — це відповідальний момент, тому що від нього залежали результат і подальший розвиток подій самого весілля. Загалом старости обиралися з найближчих друзів, а от до кандидатури Старости підгодили вже більш ретельно. Його вибирають із близьких родичів, бо він головний радник у весіллі з боку молодого. Для сватання вибирали щасливий день. Четвер, проти п’ятниці вважається найщасливішим.


    Переступивши поріг, одержавши дозвіл ввійти в будинок, свати кланя лися в знак вітання і подяки господарям будинку. Потім запиту вали чи туди вони прийшли, де живе прекрасна дівиця і т.п. Батьки дівчини, заздалегідь приготувавши сь до приходу сватів, зустріча ли їх хлібом - сіллю і накритим до обіду столом. За частуванням мова зводилась до того, що «у Вас є красива молода дівиця, а в нас молодий хлопець, якому припала до серця саме ця дівчина». Якщо дівчина була згідна вийти заміж за цього "доброго молодця", вона виносила рушники, якими перев'язу вала сватів. Це означало, що дівчина приймає їхню пропозицію. Коли ж вона відмовлялася, то, згідно ураїнської традиції, вона дарувала молодому гарбуза. У такому випадку про хлопця казали, що він «вхопив гарбуза» або «облизав макогін».

     

    У разі успішного сватання через певний час відбувалися умови (оглядини, домовини) — знайомство з господарством молодого, а за два тижні до весілля влаштовували заручини — своєрідне скріплення договору про шлюб. На заручини до оселі молодої приходили батьки й родичі молодого, сідали до столу, а дівчину й хлопця виводили на посад. Старший староста накривав рушниками хліб, клав на нього руку дівчини, зверху — руку хлопця і перев'язував їх рушником. Після цього ритуалу молода перев'язувала старостів рушниками, а всіх присутніх обдаровувала хустками, полотном або сорочками. Після усіх цих церемоній дівчина і хлопець вважалися зарученими і вже не мали права відмовлятися від шлюбу. Спроба відмовитись вважалася безчестям, за відмову ж сплачували відшкодування матеріальних витрат та ще й «за образу». 

    {mospagebreak}

    Запрошення на весілля
    Рано вранці молода разом з дружками йшла запрошувати усіх на своє весілля Йшли з шишками, калачами, вмотаними у біленьку хустину. Кликали родичів, хрещених батьків, подружок та сусідів. Молодий так само як і молода ходив з бояринами по селу та запрошував усіх. Загалом запрошували на весілля за тиждень.

    Випікання короваю
    Традиційно на всесіллі має бути коровай, шишки, лежень. Коровай обовязково випікали з піснями в один день, що в молодої, що в молодого. Спеціально запрошували коровайниць, серед яких вибирали старшу коровайницю – це була родичка чи сестра, яка керувала процесом випікання. Існувалло повір’я, що вдало спечений коровай принесе молодим щастя, тріснутий – віщує розлучення, а покручений – лиху долю.
    Як коровай спечеться, його додатково оздоблюють: кладуть на хустку чи на рушник, підперезують червоною стрічкою, рясно обкладають зверху барвінком і калиною, кладуть попарно колоски жита і дві ложки. Барвінок, як вічнозелена рослина, символізував міцність, здоров’я, вічність буття, а калина несла в собі силу оберегу та жіночої принади.

    giktche.jpgПлетення гільця
    Гільце — вишнева гілочка чи соснове деревце, що прикрашене калиною, рутою, барвінком, позолоченими горіхами, маленькими свіками і барвистими стрічками і встромлене в хліб. Виготовляють його у суботу, а потім ставлять на кінець весільнього столу, де воно мало простояти протігом свята. По закінченню свята дружки розламували його по шматочкам гільця, що ще називають «дівуваннням». Гільце носило назву і «вільце», чи «Дивень», яке обгорталося тістом і випікалося в печі.
    Гільце символізує дівочу красу, незайманість, вроду, молодість і означає прощання дівчини з дівочою свободою, з порою дівування.
    Приготування гільця мало релігійне обрамлення: хор дружок просив у Бога, святих, у батьків молодої та в усіх присутніх благословення розпочати вити гільце.
    Першими починали прикрашати гільце батьки молодої з верхівки, а слідом всі присутні у порядку віку та своятцтва. Весь процес супроводжувався українськими народними піснями про кохання, долю.

    {mospagebreak}

    Розплітання коси
    Розплітали косу вранці перед вінчанням. Доручали цю справу неодруженому рідному або двоюрідному брату і співали:

    Ой на горі жито — тоненькі покоси,
    А хто буде розплітати дівчиноньці коси?
    Козак буде розплітати, козак буде плести,
    Козак буде двчиноньку до шлюбоньку вести.

    Після того, як нареченій розплетуть косу та приготують до весілля, вона підводиться, а дружки намагаються зайняти її місце. Та, хто першою це зробить — і буде наступною нареченою!
    Дуже часто голову молодої прикрашав вінок. В українському народному весіллі вінок відіграє важливу роль – захищає молоду від «поганого ока». Вінок спеціально плели з «хрещатим барвінком», символом тривалого кохання.

    skrunya.jpgВесільна скриня
    Дівчина, готуючись до весілля, вишивала хлопцеві сорочку. Також вона повинна була вишити і весільний рушник.
    Весільна скриня не мала бути порожньою - бо то сором і ганьба не лише для молодої, а й для всієї родини. То що мало бути в скрині? Загалом одяг: сорочки, корсети, хустки, свитки,полотно і багато вишитих рушників. Обов’язково дівчина мала мати коралі.
    Весільний рушник вишивався з любов'ю і тільки власними руками! Оскільки це сакральне дійство, краще братися за вишивання вночі, щоб ніхто не бачив і якамога менше людей про це знали. Рушник повинен бути вишитий на цільнотканному полотні, без обрізних країв. Візерунок весільного рушника дуже символічний, несе в собі любов, добро, є оберегом молодої сім’ї. треба продумати детально, вклавши символічний зміст у нього, адже вишиваючи рушник — вишиваєш свою долю! Рушник обов'язково має містити дерево життя з птахами по обидва боки від стовбуру, що символізують міцність майбутнього шлюбу. Не можна робити вузликів на рушникові. На весілля використовують один і той самий рушник, хоч за своє життя дівчина їх вишивала з десяток, щоб потім подарувати гостям на весіллі (це був єдиний можливий подарунок на весілля гостям).

    Весілля гуляли довго та гучно. Розважалися усім селом, бо запрошували не лише ближчих родичій та друзій, а й сусідів.

    За матеріалами блогу «Бажаю весілля!» та книги «Весілля», З. Босик.



    Повернутися до списку статей

    f banneri banner

    online banner

    Майстер-клас з гончарсва Крамниця баби Куці

    rushnyk 2017 banner







    © 2017 www.babakytsya.com.ua Розробка сайту: студія Gloris