Дорога до центру Європи справді довга. На карті здавалось, що він – недалеко від Івано-Франківська, обласного центру. Але на місці все по-іншому. Дорога у всіх відношеннях дуже українська, тобто, погана, і незмінно в’ється долинами, збільшуючи відстань і сповільнюючи рух. Проте краєвид компенсує труднощі та непевність. Дорога майже завжди йде вздовж русла широкої мілкої ріки, дном якої розкидані великі камені.

Точка за координатами 48°30' північної широти, 23°23' східної довготи, що поблизу села Ділове біля Рахова, вперше була визнана центром Європи ще у 1887 році географами Австро-Угорської імперії.

Принаймні так прийнято тлумачити латинський напис на знаку. Його переклад на дошці неподалік: «Постійне, точне, вічне місце. Центр Європи було визначено дуже точно спеціальним апаратом, виготовленим в Австро-Угорщині, з циферблатом меридіанів і паралелей». За деякою інформацією, вони використали геометричну середину крайніх широт і довгот кордонів Європи. На жаль, не залишилося жодних записів про кордони Європи, які використовувалися для цих розрахунків. Інші вважають, що тут відображений лише один з тріангуляційних пунктів для вимірювання.

Після Другої світової війни Радянський Союз побачив у можливості визнання, що центр Європи знаходиться на радянській території, нагоду для пропаганди. Радянські науковці підтвердили результати австро-угорських вимірювань, зробивши їх ще одним інструментом холодної війни. Другий знак було встановлено біля першого, і це місце залишається єдиним центром Європи, підтвердженим двома імперіями.