Про походження наймення першого літнього місяця існує найбільше гадок. Жодному з його старших братів не випало такої пильної уваги з боку мовознавців та дослідників. Та це й зрозуміло: полудень року увібрав найконтрастніші його ознаки. Одні вважають, що назві прислужилося масове цвітіння квітів, зокрема маку й півонії; інші стверджують, буцімто назва пішла від зачервонілих суниць та черешень, котрі починають визрівати; дехто схильний пояснювати походження слова з тим, що в цей час найяскравіше світить сонце — саме з 20 по 22 червня настає період найвищого сонцестояння, коли день удвічі перевершує ніч.
Мають, очевидно, рацію й ті вчені, котрі пояснюють назву, пов'язану з масовим розплодом городніх та садових червів і гусені. Небезпідставні міркування й дослідників традиційного бджільництва; вони вважають, що своє ім'я місяць отримав від того, що в червні бджолині матки починають найактивніше відкладаї, личинки — плодити черву.

Але найбільш логічним поясненням назви є її походження від червеця. Саме в червні і з'являється сокоживна комаха — кошеніль. Червенська фарба цінувалася насамперед за соковитий колір і практичну якість, позаяк він не вигоряв на сонці й не змивався водою. Цим барвником кольорували вовну, ткацькі вироби, лучку і навіть виготовляли жіночу пудру. Широке розповсюдження цього промислу, очевидно, сприяло офіційній назві місяця.

 Українські народні назви всіх місяців споріднюються з природними ознаками. Ось чому червень ще називали «гедзнем», «кезднем», «бізднем» чи «безднем», позаяк під цю пору з'являються надокучливі ґедзі та сліпаки, котрі бунтують корів та коней. Деінде його йменували й «червивим місяцем» — порою розвитку гусені й шашелю. Тому в червні селяни намагалися не заготовляти деревину для житла, бо «воно швидко псуватиметься».