|
Яка погода на Благовіщення, така і на Великий день. |
|
02.04.2008 |
|
Сторінка 1 з 2
Благовіщення припадає на сьоме квітня. Традиційно це найбільше весняне свято. Селяни з особливою пошаною ставилися до нього, оскільки вважали, що «Бог у цей день благословляє всі рослини», а відтак було за великий гріх братися за будь-яку роботу. Особливо застерігали вагітних жінок, бо як працюватимуть, то неодмінно відріжуть ніжку своїй дитині. Існує повір'я, що навіть птиця на Благовіщення не в'є гнізда. За легендою, зозуля тому не має свого кубла й підкидає яйця в інші, що «колись на свято вила гніздо, і Бог їй відібрав пам'ять».
Якщо хлопці зустрічали бузька, то показували йому священні хлібці, котрі спеціально тримали при собі для цієї нагоди, і окликували: «Бусень, бусень! На тобі голвоту, а ти мені жита копу!»; дівчата ж, зустрівши ластівку, брали в жменю землю й несли її на вгород, щоб посіяти,— на тому місці обов'язково зійде кріп.
З Благовіщенням пов'язане й інше повір'я: в цей день чорногуз має обов'язково знести бодай одне яйце. Проте для домашньої птиці свято не приносило особливої радості; господарі намагалися не брати яєць з кубел, бо якщо доторкнутися до них рукою, то начебто вилуплюватимуться курчата з двома головами. Більше того, якщо корова чи овечка приносили приплід на Благовіщення, то деякі селяни одразу ж різали його, «бо з таких добра не ждати».
Великим гріхом вважалося на Благовіщення позичати вогонь. Цей звичай зафіксований на всій території України. Чимало звичаїв, пов'язаних з Благовіщенням, побутувало на Закарпатті. Дівчата намагалися до схід сонця розплести волосся, обійти довкіл оселі й тричі замести в хаті долівку; сміття ж разом з віником відносили до річки і, набравши у відерце води, скроплювали нею те місце, де мали садити капусту, яка потім не слизнітиме.
Особливі надії з цим святом пов'язували й пасічники. Дехто кидав у мед проскурку і підгодовував комах, щоб «зубастими були»; інші до медової сити добавляли червоного перцю і давали бджолам, щоб були здоровими. Найбільш марновірні ставили на льотки «вовчі пащі» («бджола, котра пролізе через неї, зуміє одгризтися від чужих») або ж розстеляли перед вуликом червону тканину (най комахи зляться на напасників).
|