Відчутно облисіли дерева, в дібровах замовк пташиний згук, ставки та озерця вкрилися бляшаним падолистом. Ранками левади й видолинки все частіше сизіють густою памороззю, і дошкульний сіверкий вітер надокучливо нагадує: прийшла пора витягати зі схованок рукавиці...
Наче й непомітно, але впевнено увійшла в свої права осінь, котру ознаменував один з найпошанівніших у слов'ян місяців — жовтень. У сучасному місяцеслові він посідає, як відомо, десяту позицію.
Українська назва другого осіннього місяця не потребує будь-яких пояснень. Поруч з жовтнем уживалося й слово «паздерник». Воно походить од спільнослов'янського «паздер», тобто костриця. Саме о цій порі починали масово переробляти льон та коноплі. Вилежані під осінніми дощами та вітрами стебла сушили в печі, потім їх м'яли на терницях і голіруч, щоб очистити волокно від костриці. Цей процес і досі в глибинних поліських селах називають «паздерництвом».
На Україні побутували й регіональні місяценазви. Серед найвідоміших — «грязень» (від грузьких доріг), «хмурень» (надмірно похмурих днів), «листопадник» (період опадання листя), «зазимник» (появи перших відчутних заморозків) тощо.
Одначе найточнішою можна вважати народну назву жовтня — «весільник». Той, хто добре обізнаний з традиційною вкраїнською обрядовістю, достеменно знає, що починаючи від Покрови, тобто 14 жовтня, вже дозволялося справляти весілля. Це був період, коли в селах масово шлюбували дітей. У народі так і казали: «Жовтень на весілля багатий».

Тому другого місяця осені чекали з особливим нетерпінням. Насамперед це стосувалося тих, хто засватався у вересні. Лише після закінчення жнив селянин міг уже дозволити собі розслабитися і перепочити. Такою найблагороднішою порою вважався жовтень — місяць початку вечорниць і масових весіль. Адже вирощене зерно зібрано, а ниву засіяно дорідною озиминою.
Віддавна весілля — офіційна форма громадського скріплення шлюбу — являло визначну подію не тільки в житті молодої родини, але й села в цілому. Адже привселюдно народжувалася нова спілка. Не випадково, що саме цьому актові надавали особливої ваги, бо весілля знаменувало як родинне, так і суспільне свято.
Традиційне вкраїнське весілля об'єднувало кілька окремих сюжетів. Йому передували чотири, а то й п'ять дійств: оглядини, сватання, змовини, заручини тощо. Тільки після цього запрошували гостей, випікали коровай і плели вінець для молодої. Всі ці ритуальні обряди були розраховані, щоб молодята остаточно зважили своє рішення — створити міцну сім'ю. Ось чому, власне, так довго й тривали передвесільні обрядодії.