Цей святодень пов'язаний з літнім сонцестоянням. Святкують його завжди 12 липня. Найурочистіше його відзначали пастухи. В карпатському регіоні власники тварин організовували святковий обхід (Петрівку) на вигоні. Гуцули, скажімо, приносили пиріжки з сиром (мандрики, перевертаники), після чого пастухи влаштовували різноманітні змагання, розваги, танці. В цей день юним попасичам дозволялося зібрати удій з усіх тварин і вигідно продати. Виручені гроші йшли на власні потреби.

На Івано-Франківщині побутував звичай «копати Петра».
Напередодні Петра і Павла пастухи та всі інші підлітки на толоках викопували квадратні канавки такої глибини, щоб можна було спускати в них ноги. Землю скидали поруч на купку й прикривали дерном. Середину обкопаного місця, яке правило за стіл, застеляли скатертиною і клали на неї принесені з дому продукти (переважно пиріжки з сиром, капустою та зеленню), а також безалкогольну наливку. Кожен намагався почастувати інших смаковитим їством. Брати участь у таких дійствах було за велику честь для підлітків. До свого товариства приймали не всіх, і вважалося великою ганьбою, коли когось залишили «поза гуртом». Натомість старші чи однолітки нерідко намагалися засипати Петра, а тому вівся постійний нагляд.

На Поліссі та Лівобережжі пастухи або господарі спеціально готували мандрики. Особливо урочисто проходив цей обряд на Херсонщині. Кожна господиня призбирувала маслянку — сколотини, які залишалися після збиття масла, зливала її в горнятко і стоплювала (створожувала). З такого сиру, додавши яєць та муки, робили кругленькі сирники, власне мандрики, які варили в олії чи смальці. Тому й казали: «На Петра зозуля мандрикою
вдавилася». Як відомо, з цього часу птаха вже припиняла свої співи.

Крім того, на Петра і Павла виготовляти з борошна нового врожаю обрядовий хліб і несли його до церкви на посвяту. Священик розламував книшики і причащав, наче проскурками, всіх присутніх. В такий спосіб жінки віддячували Петрові, що запровадив цей недовготривалий піст (до речі, на Петра і Павла власне й завершувалася Петрівка).

Полупетра або Петрового батька (13.07). Деякі селяни вважали, що назва ця на честь Петрового батька, інші – лише самого Петра, а дехто пов’язував з тим, що свято наполовину менше. На Полупетра вшановували пастухів, а також тварин. Деінде навіть не доїли корів, а варили борщ у трьох горщиках, оскільки Петро тричі відмовлявся від Христа.