Проводять купальський обряд з 6 по 7 липня. Традиційним місцем святкування обирали береги річок, левади, луки чи лісові галявини, але з неодмінною умовою — наявністю води.
Обрядова структура свята загальна для всієї території України.

Напередодні, себто 6 липня, хлопці ходили селом і збирали біля дровітень та на обійстях хмиз, господарські речі, що вийшли з ужитку, полінця. Нерідко господарі й самі виносили для купайлівського вогню старі дерев'яні відра, кошелі, граблі чи лопати. Навантаживши хмизом солом'яного, спеціально виготовленого для цієї мети козубка, парубки тягли його до левади, приспівуючи:

Дівчата в цей час йшли до лісу чи на луку. Потайки від хлопців вони плели віночки з живих квітів. Нерідко юнки запасалися двома чи трьома віночками. Крім того, потрібно було зробити «Купала» чи «Марену» — неодмінно прибрати квітами та стрічками живу березову гілку. Це обов'язковий символ дівочого гурту, без якого не могло відбутися свято.

Надвечір сільська левада помітно оживала. Хлопці додивлялись, як складене вогнище, прикидали на око, чи вистачить хмизу, бо ж купайлівське свято мало тривати до пізньої ночі.
Як тільки починали густитися на околах сутінки, дівчата урочисто несли своє «Купало» під супровід обрядової пісні.